Тут мав бути зовсім інший пост. З гарними фоточками з Куп’янска, аквафрешем під ногами, прапором над Ізюмом і усміхненими котиками…
Він написав 10го, що вони на виїзд. “Шорох наводить”. А вже 11го моє повідомлення не було доставлене. 5 діб очікування. Доба розшуків. Одне коротке повідомлення. Загинув.
Дякую, Ігоре. За те, що зробив такий вибір. За те, що захищав моє місто і мене. За каву. За “тихой ночи”. За фотозвіти і сміх.
Так і не поплавали, пробач.
Відпочивай. Ми далі самі.
Пам’ятайте про ціну. Завжди.
Мой личный счет, суки. Ненавижу.
Українська