Звіти – це те, що я вмію найгірше. Ну, після співу і пошуків ключів. Ні, я звісно зберігаю чеки, веду там всілякі таблички і таке інше. Але це прямо пекельні муки. Проте. Сьогодні три місяці цього нескінченного 24 лютого. Я хочу, щоб тут щось залишилося.
Цифри і подяки.
2,5 млн грн витрачено на:
* рівно 500 адресних заявок, що відповідає приблизно 1500 людей з приблизно 200 тваринами – ліки, продукти, гігієна, їжа для тварин
* бронежилети – 30
* шоломи – 10
* прилади нічного бачення – 7
* аптечки – 140
* рації – 50
* безліч іншого для ЗСУ та ТРО (амуніція, ремені, підсумки, глушаки, наколінники, рукавиці, футболки, рюкзаки, репеленти, матеріали для маскувальних сіток, окуляри) на суму понад 400К
* авто для волонтерської развозки – 2 шт
* різне (адресна допомога, логістика, те, що потрібне на вчора, шоколядки для хлопців на передовій – і купа іншого, що не встигає влітати в таблицю навіть, бо було потрібно на вчора, вже поїхало, і фоток немає, бо вже спалили….
Я не знаю, як так склалося. Я певна, що ми наробили купу помилок. Я їм себе тихо вночі під ковдрою, бо здається, ми там не встигли, а те проїбали. Я втомлена так, що коли сплю, мені сниться як я хочу спати…
Але (вже лонгрід, а обіцяла ж тільки цифри і подяки). За ці три місяці я знаю, що не існує неможливого. В понеділок я їхала до міста сама. І мала завантажити ввечорі в дві машини понад 30 продуктових наборів, разом з ліками, і котячкою, і гігієною, ну як завжди. Але сама. І ліки не куплені. І котячка клята. Я лягала ввечорі спати і думала – це неможливо. Я сконаю і не встигну.
А вранці з’ясувалося, що Ирина Гладкова за ніч замовила всі ліки в аптеках. А потім зателефонував чудовий Юра, приїхав до мене на закупи і все завантажив і розвантажив. А потім зателефонувала Iryna Surikova і каже, ну ми тут в місті, що робимо. І разом зі своїм неймовірним татом розклали мені всі набори, і навели порядок в офісі і взагалі таке виробляли, що хоч плач від щастя. А потім хлопці водії прилетіли, завантажилися і половину розвезли щедо вечора. А потім СТО мою машину забрало, хоча черга і вже нікого немає. А потім я поїхала додому на машині Руслан Леонов, а не пішки…
Немає неможливого. Бо пробачте за оту недоречну патетику – є всі ви.
Отже.
Дякую. До нестями
Oleksandr Kuvshynov за всі донати, які ми перетворюємо на корисне для ЗСУ, за допомогу з турнікетами. За оте “скинув ще трошки”, саме тоді, коли ти як вкушена бігаєш “де взяти гроші”.
Tonja Danylenko за справжній штаб у швеції, за всі закупи, зібрані кошти і все все все.
Mike Kabanov Tetiana Khutorianska командо, давайте вже набухаємося
Gayane Dovgal і окремо її чоловіку Антону – за центр европейської закупівлі і всю допомогу останніх тижнів.
Marina Golodnikova за постійну підтримку
Dmitry Koshkin Slava Yevminova дякую, люблю
Nadya Kolomiets – знайдена сестро, обіймаю, дякую
Nataliya Kobzar Dmytro Kobzar – я навіть не знаю, як це сформулювати. Але без вас я б вже давно залізла в петлю.
Командочка. Корпорація. Монстрооборона
Татьяна Хистева Ирина Гладкова и Антон, Iryna Surikova, а также Valentina Semenova (і Діма, але його FB не знаходить) Eugene Gritskov Георгий Сергеев Alexey Lebedev (з тебе все одно спа і бухло:)) Mykola Tryhuba Володимир Скіпа – це найдовший лонг. Найхардовіший. З негарантованим проходженням. Призів не буде. Місце сьоме, щоб це не значило. Але команда не знімається до фінішу. Люблю вас усіх.
Окремо. Anastasiya Gugel – за віру, довіру, підтримку і хрустики. За все. Сумую. Люблю.
Обов’язково когось забула. Пробачте. Вчора я забула налити воду в каву. І довго намагалася її пити.
Все це трохи схоже на спіч на Оскарі, тільки оскару немає і все ще невідомо кому він дістанеться.
Нічого ще й близько не закінчилося(
Допомогти можна сюди:
Приват: 5363542013179834
PayPal: grannysboxetsy@gmail.com
Українська